На прикладі роботи Переяслав-Хмельницької міської ради

Міф 1. Депутат міської ради щодня працює в будівлі місцевого самоврядування. У нього є свій особистий кабінет, службовий автомобіль і секретар, який отримує зарплату.

Депутат Переяслав-Хмельницької міської ради не має свого окремого депутатського кабінету, в основний час не працює як депутат в будівлі міської ради (вул. Б. Хмельницького, 27/25) і не отримує заробітної плати. Слід розрізняти виконання депутатських функцій та основне місце роботи обранця. Депутатами міської ради можуть обиратися чиновники виконавчої влади, однак вони отримують заробітну плату за чиновницьку, а не депутатську діяльність. Єдиним депутатом, який так само як і мер міста (Костін Т.В.), має свій кабінет і отримує заробітну плату за виконання депутатських функцій, є секретар міської ради (Бочарін П.П.).

Решта депутатів місцевої ради (не плутати з депутатами Верховної Ради України) працюють на добровільній та безоплатній основі. Основна мотивація депутата – це шанс перейти від спостереження до дії, почати приймати конкретні рішення для вирішення питань, що найбільш актуальні для місцевої спільноти.

Також кожен депутат входить в ту чи іншу комісію міської ради. В цих комісіях зосереджена велика частина роботи депутата. Саме в них розглядаються проекти рішень, які потім виносяться на сесію міської ради. Принаймні, так повинно бути, бо в Переяслав-Хмельницькій міській раді чомусь робиться навпаки, місцеві чиновники рідко приймають до уваги зауваження комісій, особливо бюджетної. В Переяслав-Хмельницькій міській раді депутат має тільки 1 голос з 34 інших. Щоб прийняти будь-яке рішення, потрібно набрати мінімум 18 голосів.

Сесії, як правило, проводяться один раз на місяць, а решту часу кожен депутат проводить за своєю повсякденною роботою – хто як підприємець, хто як службовець, в т.ч. місцевої влади або державних органів. Міським депутатам не надається службовий автотранспорт, у нього немає особистого секретаря. Депутат може зареєструвати особистих помічників, які також працюватимуть на добровільній та безоплатній основі. Права помічників не надто відрізняються від прав і обов’язків пересічних громадян, за винятком можливості безпосередньо працювати з документами міської ради перед їх прийняттям і в деяких випадках представляти депутата в спілкуванні з органами влади та виборцями. У разі необхідності, помічник також може використовувати оргтехніку міськради для копіювання документів чи роздруківки проектів рішень, але в жодному разі не для особистих цілей.

 

Міф 2. Рішення депутата остаточне та безповоротне.

Ми живемо в правовій державі, принаймні, так це задекларовано і дуже хотілося, щоб було в дійсності. Кожен має право оскаржити незаконне, на його думку, рішення. Сьогодні існує практика оскарження в суді незаконних рішень міської влади, які приймалися помилково, без дотримання відповідних процедур чи були навмисними незаконними діями.  Рішення суду в будь-якому випадку рано чи пізно вступає в законну силу, громадянам ж важливо проконтролювати його виконання. Таким чином, незалежно від бажання мера чи депутатів, рішення, що суперечить закону, може бути скасованим.

Однак, на це доводиться витрачати час, гроші, а найголовніше – люди втрачають ініціативу, підприємці – дохід, а місто – інвестиції.

Тому найкращим способом уникнути судових перипетій, написання скарг в прокуратуру або поліцію – є обрання такого міського голови та депутатів, рішення яких не довелося б оскаржувати. Якщо влада діє законно і прозоро, розповідає про свої дії, обговорює важливі питання, прислухається до людей під час з’ясування спірних ситуацій, то правоохоронці і суди матимуть більше часу для  вирішення інших нагальних проблем.

 

Міф 3. Депутат отримує більшу заробітну плату і має спеціальний грошовий фонд, за допомогою якого він може вирішувати проблеми виборців. Наприклад, виділяти гроші на ремонт дахів будинків, ремонт доріг, лікування тощо.

Депутат міської ради, на відміну від депутата Верховної Ради України, здійснює свою діяльність на громадських засадах і не отримує за неї заробітну плату з бюджету. Депутат Переяслав-Хмельницької міської ради не має жодних бюджетних фондів, грошима яких він міг би розпоряджатися.

Виборці, які вимагають від депутата міської ради негайно відремонтувати дах їхнього  будинку чи дорожнє покриття, повинні розуміти, що депутат міської ради не може вирішити такі проблеми самостійно. Він може підготувати відповідне звернення, запит, звернути увагу на цю проблему співробітників відповідних служб, підприємств, організацій та виконавчої влади, ініціювати обговорення даного питання, тобто «достукатися» до відповідних чиновників або хоча б спробувати це зробити.

На місцевому рівні депутат – це людина, яка витрачає особистий час для того, щоб виконавча влада не забувала про громадян та їхні проблеми. У нього немає всемогутніх фінансових важелів. Тому захмарні обіцянки кандидатів, а іноді й вже обраних депутатів потрібно зіставляти з реальними фінансовими можливостями. Наприклад, в Переяслав-Хмельницькому просто неможливо не лише за один рік, а й за декілька років відремонтувати всі дороги, тому що вартість таких послуг значно перевищує закладені на це гроші в бюджеті, який до того ж розрахований для вирішення безлічі інших нагальних проблем і потреб.

Однак, депутат зобов’язаний контролювати виконавчу владу. У нього немає грошового мішка, він не керує директорами і начальниками управлінь та відділів, цим займається виконком і міський голова. Тим не менш, якби депутатів не було зовсім, влада могла б приймати які завгодно рішення, і ніхто не зміг би захистити громадян від свавілля недобросовісних чиновників. Інше питання, що часто такі рішення приймаються владою за безпосередньої участі тих же міських депутатів чи під їхнім впливом.

 

Міф 4. На сесіях депутати мовчки піднімають руки та вимовляють нікому незрозумілі назви

Сесії дійсно проходять в режимі голосування, тому що вся попередня робота в основному вже проведена на засіданнях комісій, в особистому спілкуванні депутатів з авторами проектів рішень, на спільній нараді лідерів фракцій і груп. Основне обговорення йде не в сесійній залі, а ще в процесі підготовки проектів до розгляду. Саме тому позачергові сесії, на яких приймаються рішення «з голосу», без попереднього обговорення, без з’ясування всіх «за» і «проти», що прямо порушує чинне законодавство про доступ до публічної інформації, можуть потім закінчуватися програними судовими позовами або рішеннями, які потім доводиться скасовувати або змінювати. Для прикладу ситуація, яка склалася навколо побудови ТЕЦ в нашому місті. Ще в кінці минулої каденції (20 жовтня 2015 року) питання, що стосувалися виділення земельних ділянок під побудову ТЕЦ, були розглянуті на позачерговій сесії, внесені в порядок денний як додаткові питання «з голосу», без оприлюднення проектів рішень та без розгляду земельною комісією.

Якщо ж депутати працюють в рамках законів, за Регламентом, тоді таких неприємних несподіванок в принципі не виникає, і будь-яке рішення приймається якісно і виважено.

Як проходить засідання сесії? Коли головуючий на сесії (зазвичай – голова) озвучує проект, він голосується за основу, тобто приймається попередньо. Потім зачитуються поправки від комісій, особисті думки депутатів з того чи іншого питання, поправки від авторів проекту. За такі поправки голосують. Останнє голосування – це за остаточний проект в цілому, тобто з усіма проголосованими поправками. Тому тексти рішень справді не зачитуються на сесіях, тому що це зайняло б занадто багато часу і в цьому немає необхідності. Виборці можуть заздалегідь ознайомитися з проектами рішень, які вносяться на сесію. Це право кожного громадянина, а обов’язок влади – опублікувати проекти на сайті ради (www.phm.gov.ua/?page_id=371) за 20 робочих днів до прийняття рішення. Однак дуже часто органи місцевого самоврядування не дотримується цих своїх обов’язків, як, наприклад, з питаннями, що вносяться на розгляд позачергових сесій або, так би мовити, «з голосу» на чергову сесію. Тим самим прямо порушує права громадян на завчасне ознайомлення з проектами рішень влади і прийняття участі в їх обговоренні та внесенні змін.

Якщо депутат бере участь в роботі ради, бере участь в засіданнях комісії, уважно читає проекти рішень, то він знає всі подробиці і тонкощі кожного проекту, тому що всі вони повинні пройти через його особисту участь і особисте голосування. Якщо ж депутат ігнорує роботу в раді, то він дійсно може нічого не знати, не володіти ситуацією і голосувати як попало.

Депутат має право навіть в останній момент, але тільки до голосування, внести поправку, запропонувати уточнення до проекту, настояти на розгляді своєї пропозиції. Це передбачено Регламентом, і таке право є у кожного депутата.

 

Міф 5. Депутати мають всілякі пільги й часто ними користуються.

Депутати Переяслав-Хмельницької місцевої ради, на відміну від депутатів Верховної Ради України, не мають ніяких пільг, крім права на безкоштовний проїзд в громадському транспорті на території міста. Втім, насправді навіть цією пільгою практично ніхто не користується, оскільки ця пільга, як і інші, може стати реальністю лише за наявності виділених з бюджету коштів для покриття понесених витрат перевізникам при відповідному зверненні депутата про видачу йому проїзного документа. Гроші на погашення безкоштовного проїзду депутатів місцевої ради в автобусах в місті Переяслав-Хмельницький не виділяються, тому перевізники можуть депутатів безкоштовно і не перевозити.

Депутати отримують медичну допомогу в тих же медичних установах, що і всі інші. Їхні діти вчаться в звичайних місцевих школах. Також депутати ради не мають будь-яких пільг з оплати комунальних та інших послуг.

 

Міф 6. Депутату доступні такі документи, які в очі не можуть побачити пересічні мешканці міста.

Після того, як був прийнятий Закон України «Про доступ до публічної інформації», єдині документи, які не завжди можуть побачити рядові виборці на відміну від депутатів, це службові записки та інша внутрішня переписка, яка ведеться до прийняття рішення місцевою радою. Всі інші документи, як для депутата, так і звичайного громадянина, відкриті. Можуть бути закриті тільки ті дані, які стосуються особистого життя людини: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. Тобто конфіденційна інформація. Якщо у вас в оренді земля або власність держави, міської громади, то інформація про те, як ви ними розпоряджаєтесь, у скільки вона вам обходиться, хто конкретно має землю або нерухомістю, за скільки вона була придбана і на яких умовах, таємницею бути не може . Так що насправді особливо секретних документів у депутатів немає, і ніколи не було. Інше питання, що місцева влада з якихось причин або побажанням окремих осіб не бажає ділитися такою інформацією, протиправно зараховуючи її до конфіденційної.

 

Міф 7. Депутат може викликати будь-якого начальника і якщо не звільнити його, то покарати.

Депутат місцевої ради, в тому числі Переяслав-Хмельницької міської ради, не має права діяти за рамками законів України і Конституції. У законодавстві чітко зазначено, що депутат – це представник народу, він – не караючий меч правосуддя. Порушення закону можуть визначити і документувати тільки відповідні органи: поліція, СБУ, прокуратура, різні державні та відомчі інспекції, інші, наділені повноваженнями, інстанції. А прийняти остаточне рішення в тому чи іншому питанні найчастіше має право тільки суд. Ті депутати, які користуються своїм правом оскарження рішень в суді, діють так само, як може це зробити будь-який інший громадянин.

Вплинути на будь-якого нечесного чиновника депутат, як і його колеги, може більше в моральному плані, ніж в плані юридичної відповідальності.

Максим Іващенко
депутат Переяслав-Хмельницької міської ради,
керівник Переяслав-Хмельницької міської організації
ПП «Об’єднання «САМОПОМІЧ»