З радянських часів ми з певним сарказмом звикли називати нашу медицину «безоплатною», а по факту говоримо самі собі неправду: сплачуємо кошти за ліки, платимо лікарям у державних клініках. Наслідок цієї звички бути нечесним самими з собою – величезна передчасна смертність, яка втричі вища ніж в країнах ЄС. Ми втрачаємо життя людей, тому, насправді, немає куди далі тягнути. 7 червня парламент ухвалив революційний для цієї галузі законопроект №6327 – «Про державні фінансові гарантії в медицині», який суттєво змінює медичну галузь. Буде краще чи гірше? Давайте розбиратися разом!

«Безкоштовного» нічого не буває,«Безкоштовного» нічого не буває,медицини в тому числі:

Лікарі не волонтери, а фахівці, які отримують зарплату. Утримання лікарень і поліклінік теж стає «в копієчку».  На медичну допомогу  для населення використовуються податки, сплачені кожним з нас.  Це немалі кошти: планові витрати 2017 року – 77 млрд.грн., тобто майже 2 тис.грн. у розрахунку на кожного мешканця країни і так щороку. Крім того, медицина додатково фінансується на місцевому, або відомчому рівні. Це ніяк не можна назвати «безкоштовною послугою», по суті, наша медицина звикла жити на «абонплаті» від різних бюджетів і «заробляти» кошти самостійно, збираючи з пацієнтів скільки вдасться. Причому ця «абонплата» проходить кілька рівнів розподілу де через неефективне використання і корупційні схеми закупівель, в реальності зменшується в рази, тому ми бачимо жахливий стан лікарень. Кошти йдуть на утримання медичних закладів у відповідності до штатів та «ліжко-днів», а не за одержану пацієнтом послугу, тому і не зацікавлені державні лікарні у сервісі – бо свої кошти вони отримають все однак, яким би жахливим не був рівень обслуговування. В підсумку ми змушені звертатись до приватних клінік, бо оплата за конкретну надану послугу стимулює відповідний рівень сервісу. Ця ситуація в Києво-Святошинському районі  ускладняється тим, що фактична кількість мешканців вдвічі перебільшує зареєстроване в районі населення, а нормативи щодо кількості «ліжко-місць» прив’язані до зареєстрованого населення. Тому фактично маємо вдвічі меншу мережу державних медичних закладів.

Що пропонує новий законопроект?

1) Визнати що існують 3 сторони системи: Людина (пацієнт),  Держава і Лікарі;
2) Побудувати систему відносин, що стимулює Лікаря стежити за станом здоров’я Людини, Людину стимулює до вчасної профілактики і лікування, а Державі забезпечує зручну форму контролю ситуації;
3) Надати можливість Людині обирати собі Лікаря, вести електронні медичні картки і реєстр;
4) Ввести поняття «державний гарантований пакет медичних послуг та лікарських засобів»;
5) Гарантувати в повному обсязі отримання екстреної, невідкладної, первинної і паліативної (в останні дні життя) допомоги  за державний рахунок, а також медичний супровід дітей і вагітних;
6) Гарантувати часткове покриття вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
7) Контролювати з боку держави не заклад в цілому, а спектр медичних послуг і ліків, які надаються пацієнту.

По суті державні витрати на медицину відтепер планується направляти не на «ліжко-місце», а платити від держави за кожен візит пацієнта до лікаря в межах гарантованої суми. Так державні лікарні будуть змушені дбати про рівень сервісу, оскільки пацієнт буде мати можливість в межах гарантованої державою суми відвідувати і комерційні клініки – відповідно рівень сервісу в державних медичних закладах, нарешті, підніметься. Новий закон зберігає права і гарантії передбачені іншими законами (для ветеранів, інвалідів, дітей війни, чорнобильців).  Лікування вже давно не безкоштовне, але цей закон вперше це визнає, тому зазнає різкої критики від тих, хто продовжує лукавити, називати медицину «безкоштовною». Як правило, це ті, хто міцно, десятиріччями, «сидить» на мільярдних потоках державних коштів, що спрямовуються на медицину.

СЛОВНИЧОК:
Види медичної допомоги:
1) екстрена медична допомога – звична для нас «швидка», що приїжджає за викликом «103», її завдання – зберегти життя хворому при транспортуванні до спеціалізованого медичного закладу;
2) первинна медична допомога – заклади загальної медичної практики (зокрема амбулаторії), основна задача цієї ланки – консультації щодо підтримки здоров’я, вчасне діагностування важких хвороб;
3) вторинна (спеціалізована) медична допомога – лікарні та поліклініки, де знаходяться лікарі за спеціалізаціями, на цьому рівні здійснюється хірургічне втручання;
4) третинна (високоспеціалізована) медична допомога – спеціалізовані інститути, лікарні (наприклад «кардіо», «нейро» напрямків).

До чого призведе нова схемафінансування медицини?

Вона має переорієнтувати кошти з потреб лікарень на потреби пацієнтів. Такий підхід у фінансуванні дійсно є революційним, бо повністю змінює систему взаємовідносин  між державою і медичними закладами. Він змушує лікарні не отримувати, а заробляти необхідні їм кошти через надання послуг пацієнтам. Хочеш більше коштів – більше працюй, будь ефективним, залучай нових пацієнтів. А пацієнти отримують право обирати собі лікарню і лікаря, тож фактично визначати куди підуть кошти, передбачені для них державою. Принцип «гроші ходять за пацієнтом» дозволить всі кошти розподілити між усіма пацієнтами, які звернулися у поточному році до закладів охорони здоров’я, за простим і єдиними для всіх правилами – через гарантований державою пакет медичних послуг і лікарських засобів. Нові правила мають вступити в силу з 1 січня 2018 року, тож лишилося півроку, щоб привести у відповідність всі сторони процесу.

Госпітальні округи – що це?

Реформа стосується не тільки схеми фінансування медицини, вона вимагає змін в схемі роботи. З’являється базовий елемент системи охорони здоров’я – госпітальний округ. Це певна територіальна одиниця, в межах якої пацієнт може отримати весь спектр медичної допомоги.  Тобто вся країна має бути поділена на госпітальні округи – адміністративні галузеві одиниці, через які здійснюватиметься управління медичною галуззю. Зараз система управляється по бюрократичній лінії Мінохорони здоров’я – ОДА – РДА (або міста) – медичні заклади, надалі система буде не бюрократичною, а фаховою: Мінохорони здоров’я – Госпітальні округи – медичні заклади. Тому так і пручається стара бюрократична система: бо грошові потоки забирають від бюрократів напряму в медицину. В межах госпітального округу має бути лікарня інтенсивної терапії (вторинна медична допомога), оснащена відповідним чином і здатна ефективно допомагати пацієнтам, яким потрібна екстрена допомога. Саме тому, при формуванні госпітальних округів, треба враховувати шляхи і маршрути доїзду реанімаційних бригад екстреної допомоги і медицини катастроф. Реформа у частині формування госпітальних округів триває, в Київській області сформовані 4 госпітальних округи: Білоцерківський, Васильківський, Бородянський і Лівобережний. Тепер в межах кожного округу має відбутися процес розподілу функцій і обов’язків між медичними закладами, поглиблення спеціалізації, утворення спеціалізованих відділень інтенсивної терапії , має сформуватися керівний орган – госпітальна рада.Києво-Святошинський район увійшов в склад Васильківського госпітального округу, окрім нього туди увійшли:  Макарівський, Фастівський, Васильківський і Обухівський райони та міста обласного значення Фастів, Васильків, Обухів – тобто загалом 8 раніше самостійних адміністративно-територіальних одиниць. Головним керівним органом госпітального округу є Госпітальна рада, в яку увійшли представники від кожної адмінодиниці, пропорційно до кількості населення. Таким чином Києво-Святошинський район має 4 власних представники в цьому керівному органі, який налічує 16 членів. Госпітальна рада має визначити оптимальний розподіл обов’язків і завдань між медичними закладами округу та розробити План розвитку госпітального округу (в т.ч. визначити оптимальну мережу медичних закладів). Надважливим завданням Госпітальної ради є створення у межах округу ЛІЛ (лікарні інтенсивного лікування) – аналогу клінічної лікарні Швидкої допомоги у м.Києві (на лівому березі). Від нашого району до роботи у Госпітальній раді делеговані: Лява Р.Б. – начальник відділу охорони здоров’я РДА, Лєзнік М.Г. – заступник голови РДА, Реган П.Л. – голова депутатської комісії райради з питань охорони здоров’я, Завадецький О.Т. – головний лікар БЦРЛ, саме на них покладена відповідальність за  реалізацію унікальної можливості розвитку мережі медичних закладів у Києво-Святошинському районі в межах реформи.

Детально про Києво-Святошинський район:

Екстрена медична допомога (ЕМД), яка має обласне підпорядкування, в нашому районі представлена 4 пунктами/підстанціями розташування бригад екстреної (колишньої «швидкої») медичної допомоги, які входять до Фастівської філії Київського обласного ЦЕМД та МК (Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф). Завдяки медичній реформі і обласній програмі розвитку ЕМД, кількість пунктів розташування і кількість бригад ЕМД протягом 2017 зросте, а рівень їх оснащеності буде приведений у відповідність з нормативами. Докладніше про це було на сторінках попереднього випуску нашої газети (квітень 2017). При виокремлені Госпітального округу, ЕМД не змінить свого підпорядкування, однак потребує існування у межах округу лікарні, спроможної надати термінову медичну допомогу пацієнтам, яких привезуть автомобілі ЕМД.Така лікарня – лікарня інтенсивного лікування (ЛІЛ) – призначена для надання цілодобової медичної допомоги пацієнтам з гострими станами. Наразі, такої лікарні в межах округу не має, проведений фахівцями аналіз існуючого стану медичних закладів вторинної ланки і кількості звернень пацієнтів до закладів новоутвореного госпітального округу доводить, що найбільшою мірою вимогам до ЛІЛ відповідає Центральна районна лікарня Києво-Святошинського району в м. Боярка. Серед всіх закладів вторинного рівня округу, вона має найпотужнішу хірургічну і травматологічну службу, потужний пологовий будинок, вдале географічне розташування. З метою перетворення БЦРЛ в ЛІЛ другого ступеню в цій лікарні розпочато формування відділення невідкладних станів, яке зокрема потребує: боксів для реанімобілів, приміщення для інтенсивної терапії з постійним візуальним спостереженням, протишокову і реанімаційну палату, діагностичне відділення і ізоляційні палати, пересувне УЗД і ендоскопічне обладнання. Загальний оціночний кошторис по перебудові районної лікарні в сучасну ЛІЛ складає більше 500 млн грн.  Але для початку необхідно, щоб Києво-Святошинська РДА замовила проект реконструкції і подала його у МОЗ до грудня 2017 року – кошти для будівництва у бюджеті є. Питання лише наскільки чиновники району мотивовані цим займатись. Крім спеціалізації закладів вторинної ланки, значних змін зазнає мережа закладів первинної ланки (амбулаторій). На сьогодні вона недостатня і по кількості, і по якості. В Києво-Святошинському районі функціонує 29 амбулаторій, а нормативна потреба – 48! І це тільки в розрахунку на зареєстроване  в районі населення. Найбільш обмеженими в можливості отримати первинну медико-санітарну допомогу, через брак амбулаторій, є жителі міст Боярка і Вишневе. За нормативами у Вишневому має бути 4 амбулаторії, а в Боярці – не менш, як 9(!).  В селах амбулаторій більше (в розрахунку на кількість населення), але рівень їх оснащення жахливий, також відчутний брак фахівців, тому населення часто уникає отримання первинної медико-санітарної допомоги в державних закладах і звертається до приватних спеціалістів. Реформа дає можливість пацієнтам приватних медичних закладів отримати «гарантований пакет» медичних послуг і лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів, це змусить місцеву владу «підтягувати» державні заклади під сучасні стандарти.

Оцінка забезпеченості Києво-Святошинського району закладами первинної медичної допомоги:

*кількість фактичних мешканців населених пунктів Києво-Святошинського району значно більша, ніж фіксують органи статистики, через відсутність у багатьох мешканців офіційної реєстрації; ці мешканці також потребують медичного обслуговування.

 

Перспективна мережа закладів ПМСД у містах Києво-Святошинського району:

Щодо рівня наявності кадрів, то з 169 штатних одиниць лікарів (загалом по всіх закладах ПМСД) заповнені лише 104, тобто в районі наявні 65 вакансій лікарів в галузі ПМСД. За нормативом має бути 1 лікар на 1500 мешканців у міській місцевості або 1200 у сільській, тобто розрахункова потреба за офіційною статистикою – 136 лікарів загальної практики сімейної медицини, а за неофіційними даними реальна потреба складає 215 лікарів! Тобто у Києво-Святошинському районі спостерігається гострий дефіцит кадрів первинної ланки медицини, тому надмірне навантаження лягає на спеціалістів вторинної ланки.Це викривляє фінансові можливості галузі і призводить до надмірних витрат на фінансування вторинної ланки медицини. Подолання цієї невідповідності має розширити фінансові можливості закладів первинної ланки і призвести до появи додаткового фінансового ресурсу у галузі.

Показники витрат на медицину у Києво-Святошинському районі (на прикладі даних за 2016 рік):

* – за існуючим рівнем фінансування.

Ці проектні розрахунки виконані Громадською спілкою з реорганізації системи охорони здоров’я України,  яка у співпраці з ГО «Об’єднання «Самопоміч» Києво-Святошинського району, на замовлення РДА, розробила проект реформування закладів охорони здоров’я району та подала його на розгляд Райради. Результатом стало створення спільної комісії, яка покликана прискорити впровадження медичної реформи в районі. 

Реформа передбачає:

1) Розбудову мережі державних амбулаторій загальної практики – сімейної медицини.
2) Наближення амбулаторій до місць проживання громадян, особливо в сільській місцевості.
3) Посилення ролі профілактики та стимулювання здорового способу життя в діяльності лікарів загальної практики (80% звернень в розвинених країнах саме до закладів первинної ланки).
4) Направлення пацієнта в разі необхідності до спеціалізованих медичних закладів лікарем загальної практики – сімейної медицини відповідно до характеру захворювання.
5) Створення єдиної медичної інформаційної системи – електронної системи охорони здоров’я, з електронним реєстром пацієнтів, з електронними амбулаторними картками пацієнтів.

Існування єдиної інформаційної системи забезпечить повноту та прозорість інформації, дасть можливість кожному медичному закладу мати доступ до електронної медичної картки пацієнта, а державі дасть можливість контролювати обсяг і відповідність медичних послуг і лікарських засобів, які отримав пацієнт та справедливо оплачувати надані медичними закладами послуги.В підсумку від медичної реформи виграють всі учасники – пацієнти, лікарі та держава. Головне – якісно провести реформу і не слухати старих корупціонерів та бюрократів, бо для них це кінець смачного «схемного» життя.