Дуже популярна думка, що політика – це брудна справа. Згоден з нею на 100%. Водночас політики керують Україною, бо саме так влаштована система… Виходить, що ми самі програмуємо ситуацію: намагаючись уникати «брудної справи» автоматично звільняємо місце авантюристам і крадіям, а потім галасуємо, що представники влади у нас крадуть чи генерують некомпетентні рішення. А як могло бути інакше?

Правда в тому, що наше суспільство тривалий період було відсторонено від впливу на владу і просто ми забули, що таке відповідальність, а коли два десятки років тому з’явилась можливість керувати селами, містами, регіонами, країною – просто всі її проігнорували. Хто почувався відповідальніше – той ставав громадським активістом, частиною спільноти «громадянське суспільство» і намагався контролювати владу крадіїв і авантюристів. Але така своєрідна гра завжди приречена на поразку, бо ресурси і мотивація неспівставні – нечесні представники влади за рахунок бюджетного ресурсу і владної вертикалі можуть триматись майже до безкінечності, щороку новий бюджет, нові кошти…

Як це зупинити? Як розірвати ланцюг «вічного двигуна» і припинити постачання ресурсу крадіям та авантюристам? Тільки самим ставши владою. Так, це не завжди приємно і не завжди стерильно чисто, але насправді це єдиний вірний шлях. Особисто я ніколи не мріяв бути політиком, але останні два роки змушував себе долучитись до політичних справ саме для того, щоб змінити політичний ландшафт в країні.

Києво-Святошинський район Київської області – надзвичайно складний регіон, з найдорожчою в Україні землею, що вплинуло на формування місцевої владної еліти. Величезні обсяги землі, десятки тисяч гектарів, були фактично розпродані тими, хто мав право розпоряджатись земельним ресурсом. Основні обсяги цієї схеми були реалізовані у 2001-2008 роках – особисто я оцінюю вартість вкраденого у громад Києво-Святошинського району ресурсу у еквіваленті більшому ніж 1 млрд дол. Земля такий же привабливий ресурс, як і бурштин, чи інші природні копалини: має нульову собівартість і легко продається. Здорові паростки в управління місцевими громадами почали з’являтись саме там, де вже фактично «випотрошили» всю землю: коли немає за що боротись, земельна мафія відступає.

За цими земельними війнами в районі, всі забули про якісь життя людини – територія хаотично забудовується, губиться історія, нищиться природа, населення зростає найбільшими в Україні темпами, а сервіси, що має забезпечувати місцева і центральна влада (громадський транспорт, медицина, освіта) знаходяться здебільшого на рівні середини минулого століття… Моя сфера відповідальності в обласній організації ПП «Об’єднання «Самопоміч» – це організація роботи в Києво-Святошинському районі оскільки я саме тут живу.

Нашому району бракує розумних управлінських рішень, досвідчених і кваліфікованих управлінців – саме тому ми створили коворкінг-простір на базі районної Громадської організації «Самопоміч». Головною метою цього офісу є співпраця з громадськими активістами і організаціями району, напрацювання управлінських рішень для імплементації у громадах району. Наші основні задачі: забезпечення впливу громадських активістів на рішення місцевої влади всіх рівнів, підтримка розумних ініціатив, перетворення їх в рішення сільських, міських, районної та обласної рад, допомога у потраплянні активних людей у місцеві ради в якості депутатів.

Роман ІВАНЕНКО
Член Виконавчого комітету
Київської обласної організації ПП «Об’єднання «Самопоміч»