Ситуація з утилізацією сміття в Києво-Святошинському районі залишається стабільно напруженою. І хоча Закон України “Про відходи”, вступив в дію ще 1-го січня цього року, державні інституції не поспішають його втілювати. Ні обласною, ні районною державними адміністраціями не здійснено жодного заходу щодо впровадження інших способів утилізації відходів аніж захоронення на сміттєзвалищах.

В зв’язку з закриттям полігону в Тарасівці комунальні підприємства району транспортують сміття на полігони в Макарівський та Васильківський райони. Деякі, під видом станцій для сортування сміття, продовжують робити напівлегальні звалища прямо на околицях своїх населених пунктів. Просвітницької роботи щодо просування роздільного збору серед населення не здійснюється, хоча саме на такі цілі можуть витрачатись кошти, наприклад, обласного природоохоронного фонду. Тому 30 відсотків або 13 тис. тон всього побутового сміття від населення щорічно осідає на стихійних звалищах в ярах та лісах. Такої кількості відходів вистачило б щоб покрити територію 4 сіл шаром сміття повністю. За такої низької культури поводження зі сміттям в першу чергу держслужбовців, навіть початок роботи інтерактивної мапи Міністерства екології показав її низьку ефективність. Адже вкоренилася практика коли реагуванням на сигнал про стихійне звалище стало розрівнювання та засипання ґрунтом місця звалища без вивозу звідти сміття. Ділянка землі після такої процедури залишається непридатною до використання в інший спосіб і навіть сморід нікуди не зникає. Чиновники ж ставлять галочку, що сигнал відпрацьовано, проблему вирішено.

Можна скільки завгодно писати про досвід Швеції, Швейцарії, Норвегії, Японії чи Південної Кореї, але, коли на державному рівні саботується виконання Закону “Про відходи” щодо заборони захоронення невідсортованих відходів, це виглядатиме трохи не доречно. Без жодного руху лежать в комітеті Верховної ради проекти п’ятьох Законів пов’язаних з утилізацією відходів, зокрема про відповідальність виробника тари. Саме цей Закон дав би джерела фінансування впровадження більш сучасних способів поводження зі сміттям, в першу чергу роздільного збору. За рахунок коштів виробників тари за принципом “хто забруднює той і платить” можна було б забезпечити процес заготівлі та транспортування втор сировини до місць переробки.

Ми вже звикли за останні роки, що багато питань починають вирішуватись за ініціативою та безпосередньою участю самих громадян, тим самим підштовхуючи вирішення проблеми знизу. От і роздільний збір почали застосовувати в районах приватної забудови населених пунктів Києво-Святошинського району самими громадянами.

 Приклад 1 

Комунальне підприємство села Бобриця за фінансової підтримки благодійного фонду “Розвиток та благоустрій”, створеного жителями, запропонувало складати відходи в чотири окремих пакети для різних видів втор сировини і забирає такі пакети від осель звичайним трактором. Ці пакети жителі купують власним коштом, але їх ціна втричі менша за пакети для несортованого сміття.

 

 

 Приклад 2 

Наприклад в селі Музичі вже два роки працює схема впроваджена зусиллями громадської організації “Змінимо село разом”, коли втор сировину навіть несортовану по видах забирає від осель жителів в одному пакеті розміром 100 л. комунальне підприємство, а потім приватне підприємство розсортовує втор сировину та здійснює її реалізацію. Головне, що вимагається від жителів, щоб вона була відділена окремо від мокрого та брудного сміття. 

 Приклад 3 

З 1 серпня 2018 року бюджетно та кмітливо підійшли до впровадження роздільного збору ініціативна група в Святопетрівську. Там було запропоновано жителям збирати втор сировину в сітчасті мішки, які завше використовувались для пакування овочів. Такі сітки люди отримують безкоштовно з інструкцією про правила сортування.

Ось такі вже непоодинокі приклади дозволяють відібрати втор сировину та зменшити об’єм загального сміття майже вполовину. Аналізуючи місцеві ініціативи в сортуванні сміття ми прийшли до висновку, що найчастіше населені пункти починають з встановлення сітчастих контейнерів розміром 1 куб. м. в громадських місцях. Довелося бачити таку схему збору пластику навіть в умовах відсутності доріг в карпатській Верховині і в зовсім невеликих за кількістю жителів населених пунктах таких як, наприклад, Батурин Чернігівської області чи Іллінці та Тульчин Вінницької області.

 Починати краще всього зі збирання пластикових пляшок ПЕТ та іншої пластикової тари, що підлягають переробці. Цьому є декілька причин: 

  • пластикова тара на сьогодні є найпопулярнішою тож і найбільше забруднює вулиці наших міст та сіл;
  • виробники пластикової тари чи продукції в пластиковій тарі не збирають її так, як це, наприклад, роблять виробники напоїв, що використовують скляну тару;
  • пластик найдорожчий вид вторсировини, хоча й найлегший;
  • пластик охоче приймають заготівельники, так як в Україні існує безліч підприємств середнього та малого розміру з його переробки.

Пропонуємо всім небайдужим не чекати волі чиновників, а самим розпочати впровадження роздільного збору в Ваших містах та селах з такого простого кроку: поставити контейнери для ПЕТ пляшок в громадських місцях і запропонувати людям відділяти втор сировину: скло, пластикову пляшку та упаковку, плівку, а також алюмінієву банку.

 Для цього Вам з однодумцями необхідно здійснити кілька нескладних дій, залучаючи місцеву владу та підприємців: 

  • провести перемовини з закупником втор сировини щодо співпраці;
  • провести перемовини з власниками магазинів та точок громадського харчування щодо роздільного збору втор сировини;
  • розробити з представниками влади схему розміщення сітчастих контейнерів;
  • передбачити в Вашому місті чи селі майданчик для накопичення вторинної сировини, адже за маленькою партією навряд чи до Вас приїдуть заготівельники/закупники вторсировини;
  • виготовити/придбати контейнери, встановити їх в визначених місцях та слідкувати за їх спорожненням, щоб не загубити ідею.

Необхідно водночас проводити просвітницьку діяльність – такі матеріали вже готові і ми з задоволенням ділимось ними. Ну, і щоб рухати сміливі ідеї в суспільстві, треба розпочинати все з себе – почати сортувати сміття вдома. Є хороший вислів, що до країни треба відноситись так, як наче ми її взяли в тимчасове користування у наших дітей – саме від нас залежить в чому вони житимуть, в оточенні куп смердючого сміття чи чистої природи.