Люди з інвалідністю – такі ж громадяни нашої держави, як і інші, однак потребують більшої уваги з боку влади. Конституція України визнає всіх рівними у своїх правах. Крім того, діє «Національний план дій з реалізації «Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року». Однак людина на візку продовжує долати бар’єри, нерідко ціною власного життя, а всі накази залишаються на папері.

Візочник має право, як і будь-хто інший, відвідувати місця громадського призначення, праці, відпочинку, торгівлі, культові тощо. Проте нерідко на практиці це зробити неможливо. Багато приміщень зовсім не мають пандусів, а навіть якщо вони і є, то користуватися ними можуть хіба «каскадери». Пандуси не пристосовані до того, щоби ними користувалися люди з інвалідністю, і часто небезпечні для життя через невідповідність будівельним нормам. Маю на увазі насамперед кав’ярні, аптеки, міні-маркети, однак навіть будівля Державної архітектурної інспекції у Києві не облаштована пандусом!

Вимоги щодо безбар’єрності доступу для осіб з інвалідністю до житла, будинків і споруд громадського обслуговування, місць роботи та відпочинку містяться у Державних будівельних нормах (ДБН). Чи працюють вони?

Чому в Державній цільовій програмі і у вісімці дотичних ДБН йдеться лише про пандуси? Чому не виносні ліфти у підвальне приміщення? Місцеві органи виконавчої влади повинні зобов’язувати орендаря (власника) забезпечувати облаштування закладів, де технічно неможливо встановити пандус, зовнішнім ліфтом. Такий проект реалізував «Метробуд» на нових станціях.

Здавалося б, Державна і обласні інспекції архітектурно-будівельного контролю, згідно із перерахованими законодавчими та нормативними документами, не мали б приймати в експлуатацію ту чи іншу будівлю, якщо вона є недоступною для людей з інвалідністю.

Але виходить колізія: повноваження Інспекції – лише перевіряти, чи новозбудований об’єкт виконано відповідно до проекту. Отже, упущення відбуваються ще на першому етапі, коли органи архітектури видають завдання на проектування, і підтверджуються на останньому – при введенні в експлуатацію.

Чому так? Тому що немає чіткої відповідальності, не передбачена персональна відповідальність інспекторів і жорсткі санкції, аж до статті в Адміністративному, а при повторі – у Кримінальному Кодексі України. Днями уряд призначив Уповноваженого з питань прав людей з інвалідністю – Раїсу Панасюк. Знаю про її активну і плідну діяльність на чолі ГО «Гармонія». Вітаю пані Раїсу з призначенням та маю надію, що спільними зусиллями ми зможемо подолати всі бюрократичні перепони та забезпечимо гідне життя для осіб з інвалідністю у нашій країні.

Також мною було зареєстровано альтернативний законопроект 5546-1 від 28.12.2016 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо доступності для осіб з інвалідністю до об’єктів громадського та цивільного призначення)”, який передбачає виявлення й усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають доступності для осіб з інвалідністю до об’єктів соціальної, медичної, виробничої, культурної, побутової сфер не тільки нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, а також до існуючих об’єктів громадського та цивільного призначення.

Закликаю громадські об’єднання людей з інвалідністю, ветеранів та учасників АТО, усіх небайдужих долучитися до створення у містах і селах України комітетів доступності!

Народний депутат України,
Ірина Сисоєнко