7% території України – це смітники. З яких 6,5 тисяч санкціонованих і майже 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ. Йдеться про 43 тис. км кв, або площину, що дорівнює Датському королівству. І з кожним роком вона розширюється. За підрахунками екологів, сміттєві поклади в країні сягають 54 млн кубометрів. Щороку вони збільшуються на 15-17 мільйонів тонн, З яких переробляють ледве десяту частину. А сміттєспалювальних заводів у нас збудовано лише 4: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та окупованому Севастополі. При цьому працює лише київський завод «Енергія».

smittya2

Втім, область цей факт не дуже рятує. Через концентрацію і постійне збільшення населення у столиці та її передмісті, обсяг щорічного утворення твердих побутових відходів (ТПВ) зростає в геометричній прогресії. Наявні звалища переповнені. Люди практикують неконтрольоване скидання сміття у лісосмугах. Тож наявність ефективної програми поводження з ТПВ та побутовим сміттям сьогодні для Київщини – життєва необхідність.

Поки наші чиновники ламають голову, куди подіти сміття, – в ЄС інший клопіт – шукають де його взяти. Там переробка сміття – надприбутковий бізнес. Там у кожному місті, містечку чи селищі встановлені контейнери для сортування сміття: пластик, папір, скло, органічні відходи та метал. З вторинної сировини отримують теплову та електричну енергію. Роблять це, переважно, за бюджетні кошти.

І в нас так можна зробити, якщо вирішити кілька питань.
Зокрема, кожен населений пункт має створити систему комплексного управління ТПВ із максимальним вилученням вторинної сировини. Для цього потрібно відійти від схеми «вивіз та захоронення сміття» до системи «поділ-переробка-використання». Потрібно відкривати більше пунктів прийому вторсировини. І тут допомоги місцевої влади не уникнути. Адже знадобляться профільні освітні програми і встановлення відповідних контейнерів (або створення умов для цього). Зрозуміло, що у нас на таку реорганізацію гроші є далеко не в кожному місцевому бюджеті. Вихід маємо шукати у створенні умов для залучення приватних підприємств до збирання вторинної сировини.

Тим часом, деякі громади не чекають на масштабні проекти і вже зробили те, що їм під силу. Київська область вже має вдалі приклади роздільного збору сміття в межах декількох сел. Так у Києво-Святошинському районі мешканці с. Музичі та Бобриця, за ініціативи місцевих громадських активістів та за участі представників «Об’єднання «САМОПОМІЧ», запровадили локальний проект. Всього за кілька місяців роботи – зібрали та реалізували майже 20 тонн вторинної сировини.

1469795675-5310

ЯК ЦЕ ПРЦЮЄ:

1) Організувати спеціальні майданчики для сміттєзбиральних контейнерів (у невеликих селах 2-3: в центрі та в кварталах з багатоквартирною забудовою).

2) Встановити на цих майданчиках 4-5 контейнерів різного кольору з відповідними написами та малюнками:
– Папір, картон;
– Скло;
– Пластикові пляшки;
– Метал;
– Органічні відходи.

3) Поблизу цих майданчиків обладнати Пункт прийому вторинної сировини. Вони мають належати підприємству, що виграє конкурс (у разі його проведення) на надання послуг зі збирання та вивезення відходів.

4) На цей Пункту жителі зможуть самостійно доставляти вторинну сировину за винагороду. Зобов’язати користуватися послугами Пункту заклади роздрібної торгівлі та громадського харчування. Наразі, вони всупереч чинному законодавству, свої відходи переважно спалюють.

5) Для жителів приватного сектору, де поряд немає контейнерних майданчиків, запровадити регулярне збирання ТПВ «від оселі» у поліетиленові пакети різних кольорів або маркування: один – для вторинної сировини, другий – для всіх інших ТПВ, що не підлягають подальшій переробці, щоб потім їх можна було досортувати на Пункті накопичення ТПВ. Пакети для несортованого сміття мають певну вартість.

Таким чином, послуга максимально наближується до населення і стає комфортною, а мешканці мають вибір:
– на скільки фракцій сортувати;
– отримувати винагороду за вторинну сировину чи ні;
– залишати відходи біля свого подвір’я чи самостійно транспортувати на пункт.
Згодом, Проект можна розширити до обладнання спеціальних компостних майданчиків для переробки органічних відходів (з подальшим виробництвом біогазу).

І насамкінець, трохи статистики. За добу 1 людина продукує 1 кг відходів або 1 тис. тонн у рік для містечка із населенням 3 тис. Для локальної економічно ефективної системи поводження з ТПВ – це замало. Але громади можуть об’єднати свої зусилля та ресурси й отримати як фінансовий так і екологічний зиск.

І наша з вами задача, як членів «Самопомочі» зацікавити свідомих політиків та органи місцевого самоврядування реальною перспективою перетворити загрози на додаткові ресурси через впорядкування процесів поводження зі сміттям. А для цього допомогти їм розробити, прийняти, знайти фінансування і впровадити на відповідні ефективні програми.