ТРИЛОГІЯ. Частина І. Діабетики поза Конституцією – грошей на інсулін в держави немає

В нашій країні зараз склалася надзвичайна ситуація, яку чомусь замовчують та про яку не говорять вголос.  Справа в тому, що забезпечення людей хворих на цукровий діабет інсулінами в Україні провалене. А питання, між тим, полягає в площині «життя та смерті» для тисяч людей.

Особливий цинізм полягає в тому, що стаття 49 нашої Конституції Українипередбачає: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».

Тож програма забезпечення доступними ліками, в тому числі й інсулінами, є передбаченою в державному бюджеті. Як фінансується ця програма: місцеві служби ведуть облік людей, хворих на цукровий діабет, та закуповують для них інсуліни за місцем їх проживання. А місцевим бюджетам виділяється субвенція з держбюджету на покриття цих видатків.

В 2018 році сталося нечуване – субвенція державного бюджету на фінансування закупівель інсуліну місцевими радами була закладена відразу на 30% менше від нагальної потребиНа неодноразові звернення Київської обласної ради Кабінет міністрів України відповідав, що грошей в бюджеті немає.

Я додаю фотокопії листів-відповідей Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров’я, які перекидають м’яч з поля на поле та рекомендують звернутися один до одного. Таке відчуття, що ці два міністерства не зустрічаються ані на засіданнях Уряду, ані на відповідних нарадах.

На сьогодні ситуація із забезпеченням інсуліном громадян, що його потребують, в усіх регіонах дійшла до катастрофічної межі. Так, в Київській області станом на 31 серпня незабезпеченість по інсулінах складає 25,2 млн. грн.

Сьогодні до мене зателефонував голова однієї з РДА Київської області. Насамкінець року в них ситуація геть критична: депресивний район не має перевиконання бюджету, тож влада не в змозі додати власні місцеві кошти на закупівлю інсуліну для мешканців свого району.

Інші міста столичної області, отримуючи відписки з Кабінету міністрів із серії «грошей нема», почали виділяти кошти з місцевих бюджетів, не очікуючи на допомоги держави. Близько 14 млн. грн. витратили місцеві ради на закупівлю інсулінів по тих програмах, що гарантовані Конституцією як обов’язок центральної влади країни. Це кошти саме місцевих рад, які могли піти на благоустрій громад та на благо власне громадян –  на ремонти шкіл, садочків та будинків культури; на програми з енергозбереження об’єктів соціальної інфраструктури, на дорогому мало захищених верств населення, на програми підтримки місцевих влад молодих сімей та літніх людей тощо.

Замість всього оцього місцева ради (не всі а лише ті, що мают17ь змогу виділити кошти від сумлінного виконання своїх бюджетів) змушені

То де обіцяне прем’єр-міністром «Гроші пішли на місця»? В ексклюзивному інтерв’ю «5 каналу» ще 2015 року голова уряду запевнив:

«З 1 січня 2015 року ми реально розпочали фінансову децентралізацію і вона дала свої результати. Сьогодні на територіях на 40% стало грошей більше. І це тільки початок».

Та я хочу ще раз наголосити – ніякої фінансової децентралізації немає. Кабінет міністрів України, перекидаючи м’яч з поле на поле, з Мінфіну на МОЗ, нахабно вибиває гроші з місцевих бюджетів, перекладаючи на них фінансування державних обов’язків.

По телебаченню з усіх каналів в соціальній рекламі Кабінету міністрів пана Гройсмана кажуть: «Ви маєте запитати свого мера, чи побудував він садочок або дорогу».

В мене є зустрічне запитання:

–              Шановний пане прем’єре, чому ви з бюджетів Київщини забрали майже 40 мільйонів гривень й цинічно пропонуєте мешканцям Київської області звертатися за послугами, які вони мали отримати в результаті децентралізації?

Відсутність грошей на інсуліни й нехтування зверненнями громадян – це свідчення того, що нашому Кабінету міністрів просто начхати на всіх громадян в цілому та усьому. Бюджетна комісія Київської обласної ради звернулася до спікера парламенту Україні А. Парубія з проханням провести термінові комітетські слухання через таку критичну ситуації з інсуліном на місцях та розглянути питання.

Якщо Міністерство охорони здоров’я  із Міністерством фінансів не можуть домовитися в рамках засідань Кабінету міністрів, то нехай парламент України як законодавчий орган викличе їх на комітет та заслухає їх виправдання щодо свідомого зриву програм із закупівлі інсуліну для українців.

Адже, беручи до уваги все, що коїться, можна сказати, що в нас немає й держави.

Якщо державна влада не виконує Конституцію, а особливо її головний орган виконавчої гілки влади не фінансує відповідні програми, то це цинізм, який вбиває.

Ніколи навіть не думала, що я, як громадянка та депутат, буду вимагати від державного органу виконавчої влади України виконання Конституції. 

Того закону, який вони повинні виконувати й так.